Вітаю Вас Гість!
Четвер, 27.04.2017, 19:51
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу

Пошук

Мапа гостей

Календар

«  Квітень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Важливо

Адреса нашого сайту змінилась, прошу заходити до нас за адресою bratkozak.com.ua

Наша кнопка

Випадкове фото

Останні статті

Погода

Українська рейтингова система Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

У червні люди раді літу, як бджоли цвіту

14 червня 2011 року виповнюється 120 років від дня народження Євгена Коновальця (1891 - 1938), українського військового та політичного діяча, голови проводу ОУН


17 червня

- вшанування пам`яті Івана Підкови, страченого у м.Львові 1578р


Дев`ята субота-неділя від Великодня

- таборування в с.Пляшева під Берестечком. Проведення заходів на полі Берестецької битви.

звіт про проведення козацького таборування в 2010р

День перший присвячений роботі з дітьми

День другий - вшанування козацької пам`яті





 

2 червня 1652 р.

- розгром під Батогом козацьким військом на чолі з гетьманом України Богданом Хмельницьким та його сином Тимошем польського війська (16-20 тис. чол.) під командуванням польського гетьмана Мартина Калиновського (сам гетьман Калиновський загинув, загинуло близько 8 тис. жовнірів, у тому числі половина всіх гусарів Речі Посполитої); Тиміш Хмельницький як переможець вступив до Молдови і в серпні одружився з принцесою Розандою;

 

4 червня 1775 р.

- знищення військами російського генерала Текерія за наказом імператриці Катерини II Підпільненської Січі, пограбування та спалення Запорозької Січі;

- перехід частини козаків (5-6 тис.) на землі Туреччини (Задунайська Січ), частини – на Дон, невелика частина осіла над Чорним морем – там, де нині місто Одеса, деякі   залишилися жити на колишніх землях Запорозької Січі та в інших губерніях Російської імперії.

 

4 червня 2005 р.

- проведення Установчої Ради Українського козацтва на легендарному острові Хортиця, поблизу Запоріжжя, на майдані біля пам’ятного знаку Дмитру Вишневецькому (Байді) на території Національного заповідника „Хортиця”.

Рада об’єднала всі козацькі організації України в єдину козацьку організацію під назвою „Українське козацтво” на чолі з Гетьманом України Президентом України Віктором Ющенком. Президентом України підписано Указ „Про Раду Українського козацтва”, затверджено положення про Раду, призначено секретарем Ради радника Президента України Станіслава Аржевітіна;

- прийняття рішення Президентом України про початок відновлення фортеці Запорозької Січі для популяризації козацької спадщини в  Україні та за її межами;

 

5 червня 1572 р.

- взято на державну службу за розпорядженням Великого князя Литовського й Польського короля Сигізмунда II Августа для захисту південних кордонів Речі Посполитої 300 козаків (їх імена були внесені у список-реєстр, звідки і пішла назва "реєстрові козаки”);

- виведення Сигізмундом II Августом «козаків, які на службі нашій» з-під юрисдикції місцевих урядовців

з підпорядкуванням їх коронному гетьману Ю.Язловецькому та призначення «старшим і суддею» над козацтвом («над усіма козаками низовими») шляхтича Я.Бадовського;

 

8 червня 1668 р.

- відбулася козацька рада в Чигирині, на якій Петра Дорошенка було проголошено гетьманом всієї України під протекторатом Османської імперії (правителем Османської імперії на той час був султан Мухамед IV – син Роксолани). На козацькій раді був присутній кошовий отаман Іван Білецький з загоном запорожців. Івана Брюховецького, його бунчужного та полковника ніжинського Соху (із запорозьких полковників) було вбито;


17 червня 1663 р.

- відбулася Ніжинська рада, на якій гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Брюховецького;

 

18-23 червня 1917 р.

- відбувся Другий Всеукраїнський військовий з’їзд у складі 2500 делегатів;

 

27 червня 1651 р.

- зведення територіального ополчення Слобідського козацького війська в п’ять іррегулярних Слобідських козацьких чи черкаських полків: Острозький, Харківський, Охтирський, Сумський, Ізюмський (виділений пізніше із Харківського);

 

27 червня 1709 р.

- відбулася Полтавська битва, яка закінчилась поразкою шведської армії і війська її союзника Івана Мазепи;

 

27-28 червня, за старим стилем- 9 липня 1659 р.

КОНОТОПСЬКА БИТВА - переможна битва українського війська на чолі з гетьманом Іваном Виговським з московським військом, одна з найвидатніших перемог українського війська в усій його історії.

Московська держава після укладання у 1656 Віленського перемир`я з Річчю Посполитою, що було грубим порушенням Переяславського договору 1654, посилила тиск на Гетьманщину. Такий перебіг подій змусив задуматися І.Виговського та козацьку старшину над доцільністю триматися підданства російському царю. У ситуації що склалася І.Виговський відновлює переговори з польським королем і у вересні 1658р. укладає Гадяцький договір, за якими Україна поверталася в склад Речі Посполитої як одна з трьох складових: Королівство Польське, Велике князівство Литовське і Україна під назвою Велике князівство Руське. Як тільки в Москві довідались про це, то гетьмана оголосили зрадником, а в Україну відправили каральні війська. У жовтні 1658р. 20 тисяч росіян і за розпорядженням царя весною 1659р. була зібрана величезна армія в 100 тисяч чол. під командуванням князя Олексія Трубецького, яка 26 березня вступила на українську територію. Просування росіян було зупинене під містом Конотоп. У місті знаходилися два козацькі полки - Ніжинський та Чернігівський - чисельністю майже 5 тис. чоловік під командуванням наказного гетьмана Григорія Гуляницького, який зумів організувати дієву оборону міста і затримав під містом росіян, давши можливість І.Виговському зібрати війська.

24 червня в Крупичолі, що неподалік Ічні, до гетьмана приєднався Мухамед-Гірей з 30 тис. татар. Сам гетьман мав 16 тис козаків. Польський коронний обозний Анджей Потоцький, який приєднався до І.Виговського, очолював близько 4 тис польських найманців. З цими силами Іван Виговський рушив проти московського війська. Не доходячи до Конотопу, біля села Соснівки українсько-татарський загін розбив передові сотні сотні росіян і взяв полонених для вивідування даних про російську армію.

Уже наступного дня, 28 червня у вівторок російські війська на чолі з Г.Ромодановським, С.Пожарським, і С.Львовим рушили проти військ українського гетьмана. Кримський хан, давши частину татар І.Виговському з рештою переправився через річку Куколку, зайшов у майбутній тил російської армії. Росіяни першими почали битву. І.Виговський стримуючи їх атаку, поволі відходив вздовж заболоченого русла Торговиці в напрямку до городища Пустої Торговиці. На той час татари, вибравши зручний момент, нанесли удар в тил російської армії. Відрізані від Конотопу російські війська опинилися в оточенні і під ударами українських козаків і татар почали панікувати, а далі - втікати, ставши легкою здобиччю татар і козацької піхоти.

За різними даними, в бою загинуло від 30 до 50 тис. росіян. Ті ж, хто попав у полон, були віддані татарам, які більшість полонених порубали. Втрати українців оцінюються в 4-5 тисяч, а татар майже 6 тисяч.

У Москві поразку сприйняли дуже боляче. Російський історик С.Соловйов про це писав так: "...Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655рр., загинув у один день, і ніколи вже після того цар московський не був у силі вивести в поле такого близкучого війська. В жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу, й жах напав на Москву. Удар був тим тяжкий, що був несподіваний. Трубецький, на якого покладали найбільше надій, муж на війні щасливий і ворогам страшний, згубив таке величезне військо! Після здобуття стількох міст, після здобуття литовської столиці Москва тепер затремтіла за власну безпеку; з наказу царя люди всіх станів поспішали на земляні роботи для укріплення Москви. Сам цар з боярами раз-у-раз приходив дивитися на ці роботи. Мешканці околиць із своїми родинами й майном наповнили Москву, і йшла чутка, що цар виїздить за волгу, за Ярослав".

 

29 червня 1941 р.

- відбулася в Берліні Велика козацька рада, яка від імені усього козацтва прийняла рішення: стати в ряди «борців проти Совєтів» за визволення своєї «Козацької Вітчизни»;

 

червень 1648 р.

- затвердження гетьманом України Богданом Хмельницьким військового статуту української армії "Про устрій Війська Запорозького”;

- проведення мобілізації козацьких полків;

 

червень 1812 р.

- здійснено формування для участі у війні кінних та піших полків українського козацтва (козацький полк складався із шести сотень з відповідним обозом, загальним числом більше 1 тис. козаків при 25 штаб- і обер-офіцерів) та ополчення (близько 70 тис.чол.): у Полтавській губернії сформовано13 кінних козацьких полків, 7 піших і шестисотенна команда для нестройової служби, в Чернігівській губернії – 6 кінних і 10 піших полків, у Київській та Подільській губерніях – 4 Українські козацькі полки, а також ескадрон херсонських козаків (180 чол.) під командуванням В.П.Старжинського – сина першого отамана бузьких козаків;

- 12 серпня здійснено формування козацьких полків на Полтавщині Іваном Котляревським;