Вітаю Вас Гість!
Субота, 21.04.2018, 04:59
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу

Пошук

Мапа гостей

Календар

«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30

Важливо

Адреса нашого сайту змінилась, прошу заходити до нас за адресою bratkozak.com.ua

Наша кнопка

Випадкове фото

Останні статті

Погода

Українська рейтингова система Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

У червні люди раді літу, як бджоли цвіту

14 червня 2011 року виповнюється 120 років від дня народження Євгена Коновальця (1891 - 1938), українського військового та політичного діяча, голови проводу ОУН


17 червня

- вшанування пам`яті Івана Підкови, страченого у м.Львові 1578р


Дев`ята субота-неділя від Великодня

- таборування в с.Пляшева під Берестечком. Проведення заходів на полі Берестецької битви.

звіт про проведення козацького таборування в 2010р

День перший присвячений роботі з дітьми

День другий - вшанування козацької пам`яті





 

2 червня 1652 р.

- розгром під Батогом козацьким військом на чолі з гетьманом України Богданом Хмельницьким та його сином Тимошем польського війська (16-20 тис. чол.) під командуванням польського гетьмана Мартина Калиновського (сам гетьман Калиновський загинув, загинуло близько 8 тис. жовнірів, у тому числі половина всіх гусарів Речі Посполитої); Тиміш Хмельницький як переможець вступив до Молдови і в серпні одружився з принцесою Розандою;

 

4 червня 1775 р.

- знищення військами російського генерала Текерія за наказом імператриці Катерини II Підпільненської Січі, пограбування та спалення Запорозької Січі;

- перехід частини козаків (5-6 тис.) на землі Туреччини (Задунайська Січ), частини – на Дон, невелика частина осіла над Чорним морем – там, де нині місто Одеса, деякі   залишилися жити на колишніх землях Запорозької Січі та в інших губерніях Російської імперії.

 

4 червня 2005 р.

- проведення Установчої Ради Українського козацтва на легендарному острові Хортиця, поблизу Запоріжжя, на майдані біля пам’ятного знаку Дмитру Вишневецькому (Байді) на території Національного заповідника „Хортиця”.

Рада об’єднала всі козацькі організації України в єдину козацьку організацію під назвою „Українське козацтво” на чолі з Гетьманом України Президентом України Віктором Ющенком. Президентом України підписано Указ „Про Раду Українського козацтва”, затверджено положення про Раду, призначено секретарем Ради радника Президента України Станіслава Аржевітіна;

- прийняття рішення Президентом України про початок відновлення фортеці Запорозької Січі для популяризації козацької спадщини в  Україні та за її межами;

 

5 червня 1572 р.

- взято на державну службу за розпорядженням Великого князя Литовського й Польського короля Сигізмунда II Августа для захисту південних кордонів Речі Посполитої 300 козаків (їх імена були внесені у список-реєстр, звідки і пішла назва "реєстрові козаки”);

- виведення Сигізмундом II Августом «козаків, які на службі нашій» з-під юрисдикції місцевих урядовців

з підпорядкуванням їх коронному гетьману Ю.Язловецькому та призначення «старшим і суддею» над козацтвом («над усіма козаками низовими») шляхтича Я.Бадовського;

 

8 червня 1668 р.

- відбулася козацька рада в Чигирині, на якій Петра Дорошенка було проголошено гетьманом всієї України під протекторатом Османської імперії (правителем Османської імперії на той час був султан Мухамед IV – син Роксолани). На козацькій раді був присутній кошовий отаман Іван Білецький з загоном запорожців. Івана Брюховецького, його бунчужного та полковника ніжинського Соху (із запорозьких полковників) було вбито;


17 червня 1663 р.

- відбулася Ніжинська рада, на якій гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Брюховецького;

 

18-23 червня 1917 р.

- відбувся Другий Всеукраїнський військовий з’їзд у складі 2500 делегатів;

 

27 червня 1651 р.

- зведення територіального ополчення Слобідського козацького війська в п’ять іррегулярних Слобідських козацьких чи черкаських полків: Острозький, Харківський, Охтирський, Сумський, Ізюмський (виділений пізніше із Харківського);

 

27 червня 1709 р.

- відбулася Полтавська битва, яка закінчилась поразкою шведської армії і війська її союзника Івана Мазепи;

 

27-28 червня, за старим стилем- 9 липня 1659 р.

КОНОТОПСЬКА БИТВА - переможна битва українського війська на чолі з гетьманом Іваном Виговським з московським військом, одна з найвидатніших перемог українського війська в усій його історії.

Московська держава після укладання у 1656 Віленського перемир`я з Річчю Посполитою, що було грубим порушенням Переяславського договору 1654, посилила тиск на Гетьманщину. Такий перебіг подій змусив задуматися І.Виговського та козацьку старшину над доцільністю триматися підданства російському царю. У ситуації що склалася І.Виговський відновлює переговори з польським королем і у вересні 1658р. укладає Гадяцький договір, за якими Україна поверталася в склад Речі Посполитої як одна з трьох складових: Королівство Польське, Велике князівство Литовське і Україна під назвою Велике князівство Руське. Як тільки в Москві довідались про це, то гетьмана оголосили зрадником, а в Україну відправили каральні війська. У жовтні 1658р. 20 тисяч росіян і за розпорядженням царя весною 1659р. була зібрана величезна армія в 100 тисяч чол. під командуванням князя Олексія Трубецького, яка 26 березня вступила на українську територію. Просування росіян було зупинене під містом Конотоп. У місті знаходилися два козацькі полки - Ніжинський та Чернігівський - чисельністю майже 5 тис. чоловік під командуванням наказного гетьмана Григорія Гуляницького, який зумів організувати дієву оборону міста і затримав під містом росіян, давши можливість І.Виговському зібрати війська.

24 червня в Крупичолі, що неподалік Ічні, до гетьмана приєднався Мухамед-Гірей з 30 тис. татар. Сам гетьман мав 16 тис козаків. Польський коронний обозний Анджей Потоцький, який приєднався до І.Виговського, очолював близько 4 тис польських найманців. З цими силами Іван Виговський рушив проти московського війська. Не доходячи до Конотопу, біля села Соснівки українсько-татарський загін розбив передові сотні сотні росіян і взяв полонених для вивідування даних про російську армію.

Уже наступного дня, 28 червня у вівторок російські війська на чолі з Г.Ромодановським, С.Пожарським, і С.Львовим рушили проти військ українського гетьмана. Кримський хан, давши частину татар І.Виговському з рештою переправився через річку Куколку, зайшов у майбутній тил російської армії. Росіяни першими почали битву. І.Виговський стримуючи їх атаку, поволі відходив вздовж заболоченого русла Торговиці в напрямку до городища Пустої Торговиці. На той час татари, вибравши зручний момент, нанесли удар в тил російської армії. Відрізані від Конотопу російські війська опинилися в оточенні і під ударами українських козаків і татар почали панікувати, а далі - втікати, ставши легкою здобиччю татар і козацької піхоти.

За різними даними, в бою загинуло від 30 до 50 тис. росіян. Ті ж, хто попав у полон, були віддані татарам, які більшість полонених порубали. Втрати українців оцінюються в 4-5 тисяч, а татар майже 6 тисяч.

У Москві поразку сприйняли дуже боляче. Російський історик С.Соловйов про це писав так: "...Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655рр., загинув у один день, і ніколи вже після того цар московський не був у силі вивести в поле такого близкучого війська. В жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу, й жах напав на Москву. Удар був тим тяжкий, що був несподіваний. Трубецький, на якого покладали найбільше надій, муж на війні щасливий і ворогам страшний, згубив таке величезне військо! Після здобуття стількох міст, після здобуття литовської столиці Москва тепер затремтіла за власну безпеку; з наказу царя люди всіх станів поспішали на земляні роботи для укріплення Москви. Сам цар з боярами раз-у-раз приходив дивитися на ці роботи. Мешканці околиць із своїми родинами й майном наповнили Москву, і йшла чутка, що цар виїздить за волгу, за Ярослав".

 

29 червня 1941 р.

- відбулася в Берліні Велика козацька рада, яка від імені усього козацтва прийняла рішення: стати в ряди «борців проти Совєтів» за визволення своєї «Козацької Вітчизни»;

 

червень 1648 р.

- затвердження гетьманом України Богданом Хмельницьким військового статуту української армії "Про устрій Війська Запорозького”;

- проведення мобілізації козацьких полків;

 

червень 1812 р.

- здійснено формування для участі у війні кінних та піших полків українського козацтва (козацький полк складався із шести сотень з відповідним обозом, загальним числом більше 1 тис. козаків при 25 штаб- і обер-офіцерів) та ополчення (близько 70 тис.чол.): у Полтавській губернії сформовано13 кінних козацьких полків, 7 піших і шестисотенна команда для нестройової служби, в Чернігівській губернії – 6 кінних і 10 піших полків, у Київській та Подільській губерніях – 4 Українські козацькі полки, а також ескадрон херсонських козаків (180 чол.) під командуванням В.П.Старжинського – сина першого отамана бузьких козаків;

- 12 серпня здійснено формування козацьких полків на Полтавщині Іваном Котляревським;