Вітаю Вас Гість!
Вівторок, 19.09.2017, 16:19
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу

Пошук

Мапа гостей

Важливо

Адреса нашого сайту змінилась, прошу заходити до нас за адресою bratkozak.com.ua

Наша кнопка

Випадкове фото

Останні статті

Погода

Українська рейтингова система Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Каталог статей

Головна » Статті » Національна ідея

Козацька перемога під Городком 1655

Козацька перемога під Городком

На честь переможної козацької битви під Городком 1655 ро­ку незабаром у його передмісті відкриють меморіальний комплекс. Уже виготовлено проект­ну документацію та виділено земельну ділянку площею в гектар. На відтинку дороги Городок-Кам’янобрід постане козацький курган із капличкою на 60 місць.

Зведуть її у стилі козацького бароко, щоправда, зверху увінчають греко-католицьким хрес­том. За задумом архітекторів, споруда має здійматися до неба на висоту 18,5 м. Окрім того, там буде оглядовий майданчик. А вікна в капличці мають виконати у вигляді списів. Планують, що це буде діюча капличка-музей. Поряд із нею стоятиме пам’ятний знак із написом "1655” і козацька шабля.

Як усе починалося

Чергова виснажлива війна з поляками розпочалася навесні 1653 року. У березні коронний обозний польського війська Степан Чарнецький зі своїми вояками ступив на територію нинішньої Вінниччини – тодіш­ню Брацлавщину. Це були землі Української Козацької держави, гетьманував на них Богдан Хмельницький. Поль­ський командир завзято вигукував, що "на лік не залишить русина”. Зрештою, початкові бої були вдалими для зайди. Перша невдача спіткала поляків під Монастирищем. Вони зу­міли взяти місто в облогу, але полковник Іван Богун настільки надійно укріпив його, що вороги тричі безуспішно брали населений пункт штурмом. І не лише зазнали при цьому поразки, а й втратили шість сотень душ. Навіть поранений у плече І. Богун не припиняв боротьби: з полком кінноти він напав на поляків, які втекли, залишивши всю здобич.

Улітку до бою вирішив стати й сам польський король Ян-Казимир. Однак мусив відступити. Наприкінці року, в грудні, підкуплений поляками татар­ський хан Іслам-Гірей уклав із ними мир. Так татари отримали право брати з українських земель ясир.

Навесні 1654 року вже згаданий Степан Чарнецький знову рушив походом на україн­ські землі. Населення боронилося завзято, іноді до останнього подиху. Але поляки нищили на своєму шляху геть усе – палили села й міста, вбивали селян і городян.

Богдан Хмельницький зрозумів, що в нього недостатньо сил, щоб протистояти цим нападам, відтак мусив шукати допомоги ззовні. Вона прийшла від російського царя. Так було підписано союзний договір із Московщиною. Один із його найважливіших пунктів –допомога воїнів московського царя у боротьбі проти поляків. Уже в березні, через два місяці після підписання договору, тритисячне військо росіян прибуло до Києва. Проте майже рік вони не брали участі в боях і походах, а були зайняті побудовою фортеці.

На початку 1655-го росій­ський цар Алєксєй Міхаіловіч оголосив війну Польщі. Московські та козацькі війська мали одночасно вдарити й на Вільно, й на Львів. Полковник Іван Золотаренко разом із вісьмома козацькими полками подався на північний фронт. На території Білорусі створили ще один козацький полк, який назвали Могилівським. Цей похід був дуже вдалим для Москви.

Тим часом підбурений ра­ні­ше Богданом Хмельницьким король Швеції Карл Х Густав улітку 1655 року напав на Захід­ну Польщу. Шведи розбили військо під командуванням польного гетьмана Станіслава Лянцкоронського. Варшава здалася майже без бою. Польський король Ян-Казимир утік за кордон, аж у Сілезію. А шведи 7 жовт­ня захопили древню польську столицю – Краків.

Зважаючи на ці обставини, а також на те, що на той момент Литву захопив московський цар, а Польщу – шведський король, Богдан Хмельницький вирішив вирушити на захід і приєднати Галичину до України. Відтак у липні 1655 року гетьман разом із московським воєводою Бутурліним вирушили з-під Кам’янця-Подільського в напрямку Львова.

Гетьман Потоцький не мав сміливості вступити в бій із козацьким військом, а тому відходив щораз далі на захід. Коли ж Хмельницький отримав інформацію про те, що польське військо разом із воєводами з Глинян рушило до Львова, то разом із Бутурліним теж подався в цьому напрямку. Однак львів’яни не впустили Потоцького до міста, тому він відступив до Городка і 22 вересня отаборився із військом на шляху від Городка до Кам’яноброда.

Козацька перемога

Коли 26 вересня Богдан Хме­ль­ницький зі своїм вій­сь­ком підійшов до Львова, то від полонених отримав інформацію про розташування поляків під Городком. Відтак через два дні відправив туди частину козаків під проводом полковника Григорія Лісницького та час­тину московського війська під командуванням воєводи Григорія Ромадановського. Крім того, для гетьмана важливим було не допустити об’єднання поляків із загонами "посполитого рушенія” – наказ про загальну всепольську мобілізацію проголосив король Польщі. Станіслав Потоцький, своєю чергою, дуже розраховував на об’єднання з цими військовими частинами. Саме тому він зупинився у Городку, а його військо – 40 тисяч (майже всі вершники) –із західної сторони, між Городком і Кам’яно­бродом. Польський гетьман вважав, що вибрав правильну позицію, а тому не зважав на поради, які лунали на вій­сь­ковій нараді – відступити до Карпат.

Козаки ж розташувалися за ставом зі східного боку. Полковник Лісницький розробив план нападу. Відповідно до нього, кілька сміливих козаків сіли в рибальські човни й допливли до міста. Там вони підпалили найближчі хати. Полум’я було сигналом до початку штурму оборонних валів і львівської брами. Місцеві мешканці та час­тина варти брами нічого не підозрювали, тому кинулися гасити пожежу. Відтак козаки розпочали раптовий штурм, увій­шли до міста. У Городку по­чалося щось страшне... Перелякані польські офіцери спішно втікали греблею до свого табору.

29 вересня козаки повністю заволоділи містом. Але ще потрібно було дістатися до поль­ського табору та перемогти його. Поляки всю ніч відбивали козацькі атаки на греблі, тож козаки вирішили шукати інший шлях до табору супротивника. Місцеві мешканці показали дорогу через болота між Кам’я­нобродом і Дроздовицьким ставом. Щоб дістатися на інший бік, козаки розібрали кілька прибережних дерев’яних хат і по цьому дереву пробиралися трясовиною через болото.

По обіді 30 вересня 1655 ро­ку розпочався бій. У ньому козацьке військо не лише знищило значну частину польської армії, а й багатьох узяло в полон, серед них і старост, воєвод, чимало шляхти. Городок у ці дні перетворився на справжню руїну.

А вже 1 жовтня 1655 року всіх загиблих у цій битві поховали поряд із місцем бою. Над покійними насипали високий курган. На заупокійній Літургії були присутні козацькі старшини, а полковник Григорій Ліс­ницький наказав подарувати місцевій церкві Євангеліє.

Львівська газета №179 за 04,02,2008


Ще на цю тему можна прочитати:

Городоцька битва (29-30 вересня 1655р.)

Категорія: Національна ідея | Додав: Соломія (29.09.2010) | Автор: Ірина СТРИЖЕВСЬКА
Переглядів: 1492 | Теги: Хмельницький, перемога під Городком, Лісницький, козаки, козак, козацьке військо., Городок, перемога
Всього коментарів: 0
avatar