Вітаю Вас Гість!
Понеділок, 22.05.2017, 22:34
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу

Пошук

Мапа гостей

Важливо

Адреса нашого сайту змінилась, прошу заходити до нас за адресою bratkozak.com.ua

Наша кнопка

Випадкове фото

Останні статті

Погода

Українська рейтингова система Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Каталог статей

Головна » Статті » Національна ідея

Козацькі пісні

МАРШ СІЧОВИЙ
(співати по два вірші нараз, а не по одному)

Гей, там на горі Січ іде,
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий - наше славне товариство
Гей, маршерує - раз, два, три!
Гей, напереді кошовий,
Гей, як той орел степовий,
Гей, як той орел - наше славне товариство -
Гей, маршерує - раз, два, три!
Гей, а позаду осавул,
Гей, твердий хлопець, як той мур,
Гей, твердий хлопець - наше славне товариство -
Гей, марширує - раз, два, три.
Гей, а по боках четарі,
Гей, то сторожі огневі - і т.д.
Гей, Отамане, батьку наш,
Гей, веди, батьку, вперед нас - і т.д.
Гей, не заллє наш вражий вал,
Гей, бо з нас кожний радикал - і т.д.
Гей, молод хлопче, позір май,
Гей, та до Січі приставай - і т.д.
Гей, наша Січ дорога,
Гей, як та мати всім одна - і т.д.
Гей, повій вітре з синіх гір,
Гей, на прапор наш, на топір - і т.д.
Гей, повій вітре із степів,
Гей, дай нам силу козаків - і т.д.
Гей, дай нам силу і відвагу,
Гей, Україні на славу - і т.д.
--------



МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК

Максим козак Залізняк, козак з Запорожжя,
Як виїхав на Вкраїну, як повная рожа.
Зібрав війська сорок тисяч в місті Жаботині,
Обступили город Умань у їдній годині.

Обступили город Умань, покопали шанці,
Як вдарили з семи гармат у середу вранці.
Як вдарили з семи гармат у середу вранці,
Накидали у годину панів повні шанці.

Не їдная панська вдова з города втікала,
Не їдная бідна мати із дітьми прощалась.
Не їдная панські кудрі з горя поривала,
Не їдная чорнявая по милім ридала.

Отак козак Залізняк за родину бився,
І за теє вічній славі в внуках заручився.
Отак козак Залізняк за родину бився,
І за теє вічній славі в внуках заручився.
-----


ГАЙДАМАКИ

Чи чули ви, люди добрі, що то за признаки,
Що приходять в наші села якісь гайдамаки?
Те не тії гайдамаки, що по лісі ходять,
Але тії гайдамаки, що правду говорять.
Та й не тії гайдамаки, що б'ють і рубають,
Але тії гайдамаки, що за бідних дбають.
Ой вдарили гайдамаки в голоснії дзвони:
"Збирайтеся, бідні люди, всі до оборони!
Бо то на нас наступають великі навали,
Ой бо ж то ми нашим панам на заваді стали.
Іде на нас тая сила, що все нас місила,
Від Богдана до Івана різала й душила.
Хотіла нас тая сила взяти в свої руки,
Сякої і такої добирала штуки.
Зразу мовить: "Дай, Русіне, останню рубатку,
Зате тобі на головку дам конфедератку".
Русин того не принявся, вона як не крикне:
"Хоч загину, не спочину, аж Русь з світа зникне".

А щоб нам швидше було три чверті до смерті,
То хоче нам тіло й душу на порох розтерти.
"Заберу вам вашу землю: і ліси, і ріки,
Будете ви в своїм краю жебрати навіки.
Та ще того мені мало! Де будуть зарібки,
Дам Мазурам, дам Хорватам, а вам ані дрібки.

Та ще й того мені мало! Мусять ваші діти,
Ваші внуки без просвіти в темноті сидіти.
Та ще й того мені мало! Втопчу вас в калюжу,
На весь світ вас як "dzicz" руську, обплюю й спаплюжу.

Та ще й того мені мало! Я ще й вашу душу
Зломлю, спідлю, опоганю, до покори змушу.

Заберу вам вашу гідність й почуття честі,
І будете з рабським сміхом мої сліди мести.
Наставлю вам депутатів з хрунівської ласки,
Відберу вам усі права, лишу обов'язки.
Отак своє панування утверджу, як камінь,
Та від можа аж до можа на вік віков амінь".

Ударили гайдамаки в голоснії дзвони:
"Чи чуєте, люди добрі, оті відгомони?
А як може хто не чує, тверду шкіру має,
Бо не словом, але ділом ворог нам діймає.
А хто чує, най працює, рук не покладавши,
Бо що нині занедбаєм, пропало назавше.

І ніхто най не говорить: "Своїм Богом піду".
Як вояки на команду ставайте до гліду!
Бо слабого, ще й самого, заклює й ворона;
Лиш громада, товариство його оборона.
І ніхто най не говорить: "Обійдесь без мене".
Як у брата горить хата, й на твою пожене.

І ніхто най не говорить: "Що мені наука!"
Бо наука - мудра штука, міцніша від бука.
Вота тобі в пітьмі світить і гріє у студінь,
Вона тобі в смутку втіха і празник у будень.
Вона сила і багацтво, і бита дорога,
В ній покривджених опора, слабих перемога.

І ніхто най не говорить: "Я собі багатий".
Ану ж колись в бідних ще й хліба благати.
Ніхто не мов: "Не боюся! Що нам по тривозі!"
Бо й небоя вовки з'їдять на битій дорозі.

Тримайтеся, люди добрі, одної присяги!
Най відважний боязливим додає відваги!
Най розумний нерозумних на розум наводить!
Най багатий немаючим поможе, не шкодить!

Тільки зрадник, запроданець, підлиза, п'яниця
Най не сміє на порозі нашому явиться!
Най не має в нас привіту, ні слова пошани,
Поки щиро не покаєсь, від зла не відстане.
А хто каяться не хоче і в злім дальше пацька,
То най того побиває погорда громадська".

Ой такі-то гайдамаки скрізь по краю ходять,
От таке-то вірне слово всім людям говорять,
А хто теє вірне слово добре в тямці має,
Той за себе й за всю рідну Україну дбає.
Бо те слово, як пшениця, що ділами зійде,
А з тих діл нам і Вкраїні краща доля вийде.
---------



ПРО БАЙДУ

Ой п'є Байда мед-горілочку
Та не день, не нічку, не годиночку. (2)
Прийшов до його цар турецький:
"Ой що ж ти робиш, Байдо молодецький?" (2)
"Ой п'ю, царю, мед-горілочку,
Та не день, не нічку, не годиночку". (2)
"Покинь, Байдо, байдувати,
Сватай мою дочку, та йди царювати". (2)
"Твоя дочка поганая,
Гей, а твоя віра, віра проклятая!" (2)
Ой, як крикне цар турецький,
Та на свої слуги, слуги молодецькі: (2)
"Візьміть Байду, ізв'яжіте,
Та за ребро гаком, гаком зачепіте!" (2)
Взяли Байду ізв'язали,
Та за ребро гаком, гаком зачіпали. (2)
Висить Байда на дубочку,
Та не день, не два, не одну нічку. (2)
Прийшов до його цар турецький:
"Ой що ж ти бачиш, Байдо молодецький?" (2)
"Бачу, царю" два дубочки,
А на тих дубочках сидять голубочки. (2)
Позволь, царю, лука взяти,
Тобі на вечерю голубочка зняти". (2)
Ой як стрельнув Байда з лука
Та попав царя поміж самі вуха, (2)
А царицю в потилицю,
А цареву дочку в саму головочку. (2)
"Тобі, царю, в землі гнити, -
Байді молодому мед-горілку пити" (2)
-----


ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕСЬ, ДОБРІЇ ЛЮДИ
(з 1648)

Гей, не дивуйтесь, добрії люди,
Що на Вкраїні повстало!
Там за Дешевом під Сорокою
Множество ляхів пропало.

Гей, Перебийніс просить немного,
Сімсот козаків з собою -
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.

Ой, пийте, ляхи, води-калюжі,
Води болотянії;
А що пивали на тій Вкраїні
Вина та меди ситнії...

Дивують панки, вражії синки,
Що ті козаки вживають,
Вживають вони щуку-рибаху,
Ще й саламаху з водою.

Ой чи бач ляше, як пан Хмельницький,
На жовтім піску підбився?
Од нас козаків, од нас юнаків,
Ні один ляшок не скрився.

Ой чи бач, ляше, як козак пляше
На сивім коні горою!
З мушкета гряне, аж серце в'яне,
А лях од жаху вмирає.

Ой ти бач, ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу,
Як не схотіли, забунтували,
Та й ви втеряли Вкраїну.

Ой та зависли ляшки, зависли,
Як чорна хмара на Вислі;
Не пропустимо ляхів із Польщі,
Поки нашої живності.

Гей же, козаки, гей, та у скоки,
Та заберімося в боки;
Загнали ляшків геть аж за Вислу,
Не вернуться й за три роки.
---------
Калина

ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася,
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Маршерують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів українців з московських кайдан.
А ми наших братів українців визволимо;
А ми нашу славну Україну гей! гей! розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з москалями тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну гей! гей! розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну гей! гей! розвеселимо!
--------

ГЕЙ, ВИДНО СЕЛО

Гей, видно село під горою,
Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою;
Іде-їде військо крішь широке поле,
Хлопці бо то, хлопці, як соколи!

Ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей!
Дівчино, рибчино, чорнобривко моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди чим боржій до вікна.
Хлопці бо то, хлопці як соколи!

Гей, видно село, широке село під горою.
Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою;
Попереду їдуть старші отамани,
Хто охоту має, хай піде з нами!

Ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей!
Дівчино, рибчино, чорнобривко моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди чим боржій до вікна.
Хто охоту має, хай піде з нами!

Гей, видно село, широке село під горою,
Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою.
А хто піде з нами, буде славу мати,
Ми йдем за Вкраїну воювати.

Ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей!
Дівчино, рибчино, чорнобривко моя,
Вийди, вийди, вийди, вийди чим боржій до вікна.
Ми йдем за Вкраїну воювати!
-------

ГЕЙ, ВИ ХЛОПЦІ СІЧОВІЇ

Гей, ви хлопці січовії, раз, два, три!
Вже вороже серце мліє, раз, два, три!
На ніщо ми не зважаймо,
Лиш наперед виступаймо.
Раз два-раз, два-раз, два, три!

Попереду сотник їде, раз, два, три!
Він до пекла з нами піде, раз, два, три!
Бо він хлопець як сметана,
Має рангу капітана.
Раз два-раз, два-раз, два, три!

Перший четар як та змія, раз, два, три!
Звуть го хлопці Гамалія, раз, два, три!
Другий четар як дитина,
В нього личко як малина,
Раз два-раз, два-раз, два, три!

Третій четар хлопець гідний, раз, два, три!
Любить нас, як батько рідний, раз, два, три!
А четвертий, не сказати,
Любить нас, як рідна мати,
Раз два-раз, два-раз, два, три!
---------

МИ ГАЙДАМАКИ

Ми гайдамаки, всі ми однакі,
Всі ненавидим ляцьке ярмо;
Йшли діди на муки, підуть і правнуки,
Ми за народ життя своє дамо.

Не тішся, враже! Сотня поляже,
Тисяч натомість стане до борби.
І ножі свячені наситять скажених,
Повстануть знов потоптані раби.

Наша присяга: "Правда, відвага,
Воля Вкраїни, кривджених добро".
Ними ся клянемо, поки живі будемо,
Ломить, палить кайдани та ярмо.

Пірвем кайдани, які тирани
Кріпше і кріпше сковують щодня,
Бо ми гайдамаки, месники завзяті,
Нам за народ і смерть не є страшна.
------



ОЙ НАСТУПАЄ ТА ЧОРНА ХМАРА

Ой наступає та Чорна Хмара став Дощ накрапать.
Ой там збиралась Бідна Голота до корчми гулять. |(2)
Темна Хмара наступила став Дощик іти;
Благослови Отамане намет нап'ясти.              |(2)
Ой нап'яли Козаченьки червоний намет,
Та й п'ють вони горілочку ще й Солодкий Мед.    |(2)
Усі пани усі дуки у наметі сіли,
Наша Браття Сіромашня та й не посміли.          |(2)
Наша Браття Сіромашня та й не посміли,
Взяли кварту горілки з жарту на Дощі сіли.      |(2)
Прийшов же наш Отаман стало йому жаль,
Над своєю головою жупан свій розп'яв.           |(2)
Іде багач іде дукач вихваляється,
Із нашої Голотоньки насміхається.               |(2)
Із нашої Голотоньки насміхається:
За що ж тая Голотонька напивається?            |(2)
Ой як крикне Пан-Отаман на свою Силу:
Візьміть-візьміть превража дуку вибийте в шию.  |(2)
Один бере за чуприну другий дуку б'є:
Не йди не йди превражий дуко де Голота п'є.     |(2)

Пішов багач пішов дукач і не оглядався,
Десятому заказував щоб не насміхався.           |(2)
-----


СІЧОВА ПІСНЯ

Як Січ наша повстала,
Чорних духів злякала...
Гей же ви, вороги,
Знищим вас до ноги, -
Ми козаки!

Довго ми вас терпіли,
Аж нас злидні присіли!
Та тепер не пора
Пити кров козака, -
Гей, вороги!

В нас, нащадків козацтва,
Хороброго юнацтва,
Та сама кров пливе...
Наша Січ най живе,
Слава їй!
---------

ГЕЙ, ВІЙНА ВІЙНОЮ
(обозова пісня)

Гей, війна війною, уха-ха!
В сім є божа сила, уха-ха!
Як не заб'є тебе гостра куля,
То копитом від "фаркухні" вб'є кобила.

Або не дай боже, уха-ха!
Як заснеш на возі, уха-ха!
Злетиш, впадеш, впадеш та й заб'єшся
Впадеш з воза та й заб'єшся на дорозі!

А що ще найгірше, уха-ха!
Прийдесь погибати, уха-ха!
Бо не можна собі тої ради
І з жінками, і з дівками ради дати

Кажуть: "Гей, стрільчику, уха-ха!
Дам масла, сметани, уха-ха!
Прийди, прийди мене потішати,
Як лиш ясне сонце згасне, ніч настане".

Ой, так-то в обозі, уха-ха!
Вік свій коротаєш, уха-ха!
Куди підешь, бідні молодиці,
Молодиці і вдовиці потішаеєш.

Попереду Цяпка, уха-ха!
Під ним кінь дрімає, уха-ха!
А як гляне, в дівчат серце в'яне,
А як гляне, серце в'яне, страх збирає.

Попереду Цяпка, уха-ха!
В мапу заглядає, уха-ха!
Чи далеко славна наша кадра,
Чи далеко славна наша кадра, всіх питає.

А позаду сотник, уха-ха!
Руками махає, уха-ха!
Чи далеко славний город Київ,
Чи далеко город Київ, всіх питає.

Ой ти, пане сотник, уха-ха!
Ой нема тут ладу, уха-ха!
Раз ідемо просто на Вкраїну,
Раз ідемо на Вкраїну, раз дозаду.
-------




ОЙ У ЛУЗІ ТА ПРИ БЕРЕЗІ


Ой у лузі та і при березі червона калина;
Породила та й удівонька хорошого сина. (2)
Було ж тобі, а ти, моя мати, цих брів не давати
А було ж тобі, а ти, моя мати, щастя й долю дати; (2)
Розвивайся а ти, сухий дубе, завтра мороз буде,
Убирайся молодий козаче, завтра похід буде; (2)
Я морозу та і не боюся, зараз розвіюся,
Я походу та і не боюся, зараз уберуся; (2)
Ой розвився та і край дороги та дуб зелененький,
Од'їжджає та і з України козак молоденький; (2)
Од'їжджаючи та й шапочку знявши, низенько вклонився,
Прощай, прощай, панове громадо, може з ким сварився; (2)
Прощай, прощай, панове громадо, і дівчино-вутко,
Бо Бог знає та Бог відає, чи побачимось хутко; (2)
Ой ви, галочки-сизокрилочки, підніміться вгору,
Ой ви хлопці, славні запорожці, верніться додому; (2)
Ой раді б ми та і піднятися, - туман налягає,
Ой раді б ми та і вертатися, - гетьман не пускає; (2)
А ми ж його і не звоюєм, тільки роздратуєм,
Тільки нами, нами козаками Дунай загартуєм; (2)
Ой ви верби, верби суховерхі, похиліться в воду,
Ой ви хлопці, славні запорожці, верніться додому; (2)
Ой уже галочки-сизокрилочки круту гору вкрили,
Ой уже ж хлопці, славні запорожці, жалю наробили. (2)
-----


ОЙ ТА ЗАЖУРИЛИСЬ СТРІЛЬЦІ СІЧОВІЇ

Ой та зажурились стрільці січовії,
Як Збруч-річку проходили,
Що тільки народу впало за свободу,
Встоять не було сили.

Ой як зажурились стрільці січовії,
Стали гіркі сльози лити,
Буде лях проклятий батьками орати
Матерями волочити.

Ой не тішся ляше, що по Збруч то ваше,
Ще не вмерла тая слава,
Вернуться ще тії стрільці січовії
Задрожить єще Варшава.
-------

ЇХАВ СТРІЛЕЦЬ НА ВОЙНОНЬКУ

Їхав стрілець на войноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
"Прощай же, любко, прощай, голубко,
Я йду в чужу сторононьку.

Подай, дівчино, хустину,
Бо як у бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Легше у гробу спочину".

Лихії люди насилу
Взяли нещасную милу,
А серед поля гнеться тополя
Та на стрілецьку могилу.
-------

ГЕЙ, ГУК, МАТИ, ГУК

Гей, гук, мати, гук,
Де козаки йдуть,
І веселая та доріжонька
Куди вони йдуть.

Куди вони йдуть,
Там бори гудуть,
Поперед себе та й вражих ляшеньків
Облавою пруть.

Збирались вони
Під рясні дуби;
Та й чекають на пана отамана
На раду собі.

Отаман іде,
Як голуб, гуде,
А під білою та березою
Головку кладе.

Отаман наш,
Не дбаєш за нас,
Ось і бач, наше славне товариство
Як розгардіяш.

Глянь, отамане,
Вже день настає,
Уже ж наше славне товариство
Коней сідлає.

Нехай сідлають,
Бог помагає,
Бо вже щось мою та головоньку
Хміль розбирає.

Помру ж я, помру,
Не нажив слави,
Бо не має мені далі уже бути
Батьком над вами.
-----


ІДУ НА СІЧ
(пісня авторська, але записана з уст, тому не можу вказати автора)

Іду на Січ, іду на Січ.
Настала вже остання
Коротка ніч, серпнева ніч
Ніч нашого кохання.
Коротка ніч, серпнева ніч
Ніч нашого кохання.

Прошу не плач, прошу не плач,
Не побивай за мною.
Ще буде час, настане час,
Прийде любов з весною.
Ще буде час, настане час,
Прийде любов з весною.

Забудеш ти, полюбиш ти
Будеш чужа дружина.
Одне прошу, моїм ім`ям
Назви свого ти сина.
Одне прошу, моїм ім`ям
Назви свого ти сина.

Щоб козаки, як ті орли
На цій землі родились.
Байдуже жити не могли
І з ворогами бились.
Байдуже жити не могли
І з ворогами бились.

Прошу не плач, прошу не плач,
Настала вже остання
Коротка ніч, гаряча ніч,
Ніч нашого прощання.
Коротка ніч, гаряча ніч,
Ніч нашого прощання.
-----



ОЙ НЕ ШУМИ, ЛУЖЕ,              
ЗЕЛЕНИЙ БАЙРАЧЕ

Ой не шуми, луже,
Зелений байраче!..
Не плач, не журися,
Молодий козаче!

Не сам же я плачу,
Плачуть карі очі,
Що нема спокою,
А ні в день, ні в ночі.

Сусіди близькії -
Вороги тяжкії,
Не дають ходити,
Дівчину любити.

Я ж буду ходити.
І буду любити,
Ще й до себе візьму -
Буду з нею жити.
-----





ПРО БОНДАРІВНУ

У містечку Богуславку Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.
Ой, в містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межі ними Бондарівна, як сива голубка.
Прийшов до них пан Каньовський тай шапоньку ізняв,
Обійняв він Бондарівну тай поцілував.
«Ой, не годен пан Каньовський, мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський, мене роззувати».
Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
«Тікай, тікай, Бондарівно, - буде тобі лихо!».
Ой, тікала Бондарівна з високого мосту,
Сама ж вона хорошая, високого зросту.
Ой, тікала Бондарівна помежи домами,
А за нею два жовніри з голими шаблями.
А на тій Бондарівні червонії стрічки, -
Куди вели Бондарівну - скрізь криваві річки.
А на тій Бондарівні червона спідниця, -
Де стояла Бондарівна -кривава криниця.
Ой повели Бондарівну помежи крамниці.
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці:
«Ой, чи хочеш, Бондарівно, ізо мною жити?
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?»
«Ой, волю я, пан Каньовський, в сирій землі гнити,
Ніж з тобою по неволі на цім світі жити».
Ой, як тільки Бондарівна та цеє сказала,
Ой, вистрелив пан Каньовський - Бондарівна впала.
«Ой, ідіте до Бондаря, дайте батьку знати,
Нехай іде свою дочку на смерть наряжати».
Ой, посунув пан Каньовський по столу таляри:
«Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум'яне.
Ой, на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку -
Оце ж тобі, старий Бондар, за хорошу дочку».
Ой, вдарився старий Бондар В стіну головою:
«Дочко ж моя, Бондарівно, пропав я з тобою!»
Ой, поклали Бондарівну на тесову лавку,
Доки сказав пан Каньовський викопати ямку.
Лежить, лежить Бондарівна сутки ше й годину,
Поки сказав пан Каньовський зробить домовину.
Ой, вдарили усі дзвони музики заграли,
А вже дівку Бондарівну навіки сховали.

----


Категорія: Національна ідея | Додав: Соломія (12.06.2010)
Переглядів: 11592 | Теги: червона калина, пісні, Гайдамаки, козаки, козак, козацькі пісні
Всього коментарів: 0
avatar