Вітаю Вас Гість!
Четвер, 23.11.2017, 16:02
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу

Пошук

Мапа гостей

Важливо

Адреса нашого сайту змінилась, прошу заходити до нас за адресою bratkozak.com.ua

Наша кнопка

Випадкове фото

Останні статті

Погода

Українська рейтингова система Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Каталог статей

Головна » Статті » Різне

Ігор Павлюк - козацька душа, крилате слово
"Його слово, незламне, по-козацьки горде, закуте добряче в закличну метафору, прагне й лине воно до тебе, ось-ось пустить стрілу, сяйне як шабля" М.Малахута
Ігор Павлюк - письменник, науковець. Доктор наук із соціальної комунікації, Лауреат всеукраїнських літературних премій ім. Василя Симоненка, ім. Бориса Нечерди, ім. Маркіяна Шашкевича, ім Григорія Сковороди, міжнародної літературної премії "Тріумф", Народної Шевченківської премії.
Ігор Павлюк - автор до 300 публікацій у періодиці, наукових збірниках та близько 30 окремих книг.


Вірші з книги "Україна в диму. послання з резервації", Луганськ, "Книжковий світ", 2009

Творець і Гетьман

Думав гетьман - вибирає долю.
Сива чайка плакала в Дніпрі:
Україна продана за волю,
Україна куплена за гріш.

Думав гетьман. Лірники співали.
Так душевно вміють лиш сліпі.
На прощання в губи цілували
Поле, ліс і гори голубі.

Думав гетьман - віра в нас єдина:
Об`єдна корону й булаву...
Бог також, він трішечки людина.
Він сидів і плакав у траву.

Гетьман думав. Півні за рікою
Піють, піють сумно, як вітри.
А тополі ходять за водою,
Розпустивши коси-вечори,

Що спадають козакам на рани
Оберемок променів святих.
Степ - як лист турецькому султану,
І кургани - душі висоти.

Вся Земля - німа, немов руїна,
Десь для когось пада, як зоря.
Сивий гетьман Богу України
Ланцюгами сльози витирав.


Під небом України
Зорянці Вербич

Тихо. Дуже тихо в Україні.
Тільки серед ночі де-не-де
То пісні прощально-солов'їні,
То зелене яблуко впаде.

То шабельним сміхом озоветься
Предок із міжзоряних степів.
Половецький кінь іще пасеться,
Руський відійшов чи відлетів.

Йде козак - штани широкополі.
Йде козак... як довго йде козак...
Може, тому, що іде по волі,
Тому і по волі -
Як сльоза.

Все що справжнє, в пісню заховає,
Все, що рідне, у Пісні пісень.
Він не жне й не сіє, лиш блукає.
Ледве-ледве душу донесе.

Повз голів колгоспних, директорів,
Мерів, ворохобних куркулів...
Заклинання імпортних моторів
І мовчання дивних журавлів.

Потім щось у ньому, ніби вихор...
Наче бунт свяченої води.

Й тихо в Україні.
Дуже тихо.
Як завжди.



Відвідання Хортиці 16 жовтня 2003 року


Тут нап’юся журби, голубої, мов даль непочата.
Прибережні піски, мабуть, глибші за воду Дніпра.
Горизонт розриває задумана хата крилата
Хрестовинами вікон, з яких ще не злізла кора.

Тут пером не візьмеш.
Тут метафора теж ні до чого.
Тут розгульно й блискучо душі,
Наче шаблі в бою.

І сховатися ніде від свого єдиного Бога…
Та й навіщо?
Адже я люблю Його, а не боюсь.

Козаків імена – ніби назви пташок України.
І баби кам’яні, із якими цілуюсь в запій.

Тут одна тільки суть –
Тут немає рожевої піни.
Тута дихав на зорі і предок розхристаний мій.

Кров його золота он розлита, як осінь, як осінь…
І таке відчуття, що я віщий, що вічний тепер.
Курінні кураї, мов коханої відьми волосся,
До Осі, до хребта прив’язала волого себе.

Прив’язала цей день…
І душа, як по шаблі сльозина,
Попливла, попливла –
І десь там проросла полином.

Острів Хортиця – Русь.
Не окраїна…
Чи ж Україна?..

Шкода тільки –
Вкраїна не Хортиця вже давно.



Закон Життя

Наш дух дорожчає, здорожений.
Але не Ви мені Суддя.
Я можу бути переможений
Лише законами Життя.
Категорія: Різне | Додав: Соломія (20.10.2009)
Переглядів: 1288 | Теги: поезія, Павлюк, Відвідання Хортиці 16 жовтня 2003 р, закон життя, Під небом України, Творець і гетьман, Україна в диму
Всього коментарів: 0
avatar