Вітаю Вас Гість!
Субота, 23.09.2017, 03:09
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу

Пошук

Мапа гостей

Важливо

Адреса нашого сайту змінилась, прошу заходити до нас за адресою bratkozak.com.ua

Наша кнопка

Випадкове фото

Останні статті

Погода

Українська рейтингова система Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Каталог статей

Головна » Статті » Різне

Про Звичай і Звичаєве Право русів-українців
Додаток до Доповіді учасника Форуму патріотичних сил 
«Рада з прийняття Головних норм Українського Звичаєвого Права» 
Анатолія Гриви (12 листопада 2011 року, м. Львів)

 

Про Звичай і Звичаєве Право русів-українців (українських козаків)

І. Звичай:

Коло, Віче, Рада, самоврядування – в основі Звичаю.

Звичай творився багато тисячоліть, він охоплює уявлення, знання і вміння народу.

Ми і наш Звичай – з тих пір, відколи ми себе пам’ятаємо.  

Звичай – чи не єдина ідеологія, що відповідає закону філософії: практика – критерій істини. Звичаєва ідеологія ґрунтується на Національній Ідеї, її основа – життя по совісті і по Правді та пріоритет інтересів народу над всіма іншими. У Звичаї відсутня релігія. У Звичаї може жити людина будь-якої національності, яка визнає Звичай.

Звичаєва ідеологія розглядає Природу як живий організм, пов`язаний
з народом, і основу всіх благ, відповідно визначає інтереси народу і Природи як рівнозначні.

Звичай – це ідеологічно-правова система, основа Народного національного Звичаєвого Ладу та народної держави. В Історії Звичаєвий Лад називається Родовим Ладом.

Теоретичні джерела Звичаю живляться усною народною творчістю, «Супойським переказом», «Велесовою книгою», «Руською Правдою», Козацькими літописами, «Конституцією» П.Орлика, «Історією Русів», творами Г.Сковороди, І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Куліша, П.Чубинського, І.Франка, Л.Українки, Д.Яворницького, В.Гнатюка, В.Шаяна, та дослідженнями сучасників.

Звичай – доцільний, природній і простий – це система знань, яка постійно доповнюється життям, але його основи – незмінні.

Звичай формує свідомість та дію в ім’я правдивого життя.

До Звичаю входять міти (міфи) – елементи стародавньої Родової Віри, перекази про минуле, знання про суспільно-державну організацію і політику
та правові норми – Звичаєве Право (Покон).

Канонізувати або спрощувати Звичай не потрібно.

Звичай – це спосіб життя від народження і до смерті.

Етика, закони, віра – побудовані на Звичаї, але вони, на жаль, часто нищать Звичай, декларуючи, регламентуючи, підмінюючи його.

Де забувають Звичай – там живуть в духовній пустоті, брехні, насильстві, стражданні і злиднях. 

II. Звичаєве Право:

 Звичаєве Право – це сукупність правових норм, що основуються на родовій (народній-національній) свідомості, Родовій Вірі і родовій моралі, які регулюють і захищають національний Звичаєвий Лад і державний устрій та регулюють всі інші взаємовідносини в суспільстві. Звичаєве Право складається з головних норм (правових принципів) та підпорядкованих їм звичаєвих законів. У Звичаєвому Праві не було конституції, її функцію виконували головні норми.

Головні Норми Звичаєвого Права – це головні правові принципи і норми Звичаєвого Ладу, або по іншому Родового ладу. Український народ – єдиний великий народ на євразійському просторі, що зберігав Родовий Лад в часи феодалізму і мав свою Родову Державу – козацьке Запоріжжя!

Норми Звичаєвого Права визначають суспільний лад, державний устрій та головні взаємовідносини в суспільстві.

Право первісно з’являється із Звичаю, тобто із волі народу, а не із волі державної влади. У Звичаєвому Праві влада просто немає права давати, писати і змінювати право!

Звичаєве Право дійсно є Українським – Країнським і існувало в нашому Краї в своїй завершеній ідеологічно-правовій формі вже як мінімум
10 тисячоліть тому, за часів виникнення розвиненого Родового Ладу в якому власне і виникає ДЕРЖАВА, як сила, що захищає територію і підтримує справедливий порядок.

III. Звичаєві закони:

Звичаєві закони змінювалися відповідно до потреб.

ІV. Звичаї-обичаї:

Звичаї-обичаї, норми поведінки, обряди, прикладні системи не є Звичаєм. Звичай як ідеологічно-правова система в них присутній і вони як підсистеми
на ньому базуються, але не визначають суспільний лад та державний устрій.

V. Віра:  

Віра – це світогляд, це стан душі, особистий позитивний досвід,
це оптимізм.

Віра в своє призначення на Землі, одне одному, в свій Рід, Нарід, у свою Землю і Звичай –  це основа для правдивої віри.  

Козаку-звичаєвцю не потрібні посередники між ним і Богом, і козак
не перекладає свою відповідальність за свої помилки на Бога, не просить прощення, а бере відповідальність за це на себе і відпрацьовує або відшкодовує заподіяне.

Надія на Бога, а лицарство наше.    

У товаристві дотримуються віротерпимості (є різні віри і різне розуміння однієї і тієї ж віри).  

Забобонність віри – це шлях в нікуди і є знищенням самої віри.

Віра і знання поруч повинні йти.

Вір не тому, що розповідають, а тому, що бачать твої очі.

 Май власні переконання. Вірити, як усі, означає вірити у ніщо.

 Ніколи не май віри, вищої за розум.

 Люди – богоподібні, самодостатні тому, що вони мислять, творять, мовлять, люблять і працюють.   

VI. Значення землі для Звичаю:

«Не ходити за ту землю та не віддавати».

Заборона купувати-продавати Землю – святу Матір усіх людей.

Українці – землеробська нація, а отже – нація, що творить, дає життя, гуманна, мирна, тому й відноситься до Землі та до Природи, як до Матері.
Це і сформувало духовність нації.

Козак – вільна, дбайлива людина, господар, а не раб-споживач
та губитель, що нищить все живе на Землі і саму Землю.

Козак – це власник земельної ділянки. Вся земля належить громаді
і не продається (перебуває у колективній власності).

Козак – підприємець: має свою справу, живе своєю працею.

Козацька кооперація – взаємодопомога, спільна діяльність, розподіл доходів згідно із внеском.

VII. Козак – звичаєвик:

Живе у ритмі з Всесвітом, Сонцем, Водою, Землею.

Має духовні та людські якості: доброти, любові, радості, гармонії, чистоти помислів і думок.

Творить простір чистоти і любові в собі, в своїй родині, в своїй громаді
та державі. 

Думає, розмовляє, співає рідною українською мовою, яка є Джерелом Формування – Реалізації – Матеріалізації успішного Життя. 

Відроджує сімейну, родинну, козацьку обрядовість.

Створює українське середовище, поширює українську культуру.

Не шукає спокою у бездіяльності.

Не слугує грошам та не дозволяє їм владарювати над собою.

Підкоряє свої примхи розуму та волі.

Сам себе стверджує Воїном.

Має здатність битися не тільки за себе, але й за інших.

Постійно навчається: Звичаю, історії, культури, фундаментальним наукам, мистецтву, музиці та професійним знанням.

 Дбає про особисте здоров’я та здоров’я своєї сім’ї (фізична культура, спорт, походи, чистота, охайність та здорове харчування).

 Пізнає рідний край і світ теоретично та практично.

 Веде активне громадське життя.

Слово:

Слово козака – це його вартість.

Не каже двох слів там, де від нього чекають одного.

Якщо може промовчати, не говорить нічого.

Чує не тільки те, що говорять, а й що приховують за допомогою слів.

Признаючи когось зі своєї громади, відповідає за його слово, як за своє.

Справа:

Робить справу правильно і до кінця.

Для козака слова «хочу», «можу», «мушу» є тотожними.

Завжди знаходься там, де важче.

Мужньо бере на себе керівництво людьми заради виконання справи.

Дає дорогу тому, хто може зробити більше за нього.

Шлях:

Усвідомлює, що досягає мети наймудріший.

Не чекає, коли його вдарять, а починає першим.

Йти прямо не означає йти у правильному напрямку.

Не ступає в один слід двічі.

Якщо не може просуватися вперед, то впевнено стоїть на місці.

Мета:

Кожний його постріл має бути спрямований в ціль.

Мета не в тому, щоб боротися, а в тому, щоб перемагати.

Мету, від котрої відмовиться, привласнить його противник.

Від досягнення малої мети не чекай великої перемоги.

Досягнувши своєї мети, встановлює собі наступну.

Міра:

Не віддаляє себе від громади ні в малому, ані у великому.

Нікому не показує ані своєї болі, ані своїх радощів.

Не побажає іншому, не отримає і сам.

Відповідальність за події свого життя покладає тільки на себе.

Все те, що тримає у твердій руці, у нього ніхто не відбере.

Гiднiсть:

Його можуть знищити, але не можуть перемогти.

Ніколи ні про що не шкодує.

Ніколи нічого не просить.

Пропонує допомогу нужденному, навіть коли він не просить.

Не вірить Богові, який принижує і робить з нього раба.

Правила:

Обіцяє тільки те, що може дати.

Повертає собі те, що втратив.

Не зачіпає чужого, воно для нього мерзенне.

Вибачає того, хто готовий вибачити його.

Не страждає через відсутність розкошів та багатства, а задовольняється  тим, що має.

Принципи:

Немає друзів, немає ворогів – є тільки учителі один одному.

Немає чудес – є тільки різні рівні знань.

Немає релігії, вищої за Істину.

Перемагає з повагою.

Україна понад усе!

Гасла:

Немає щастя без Честі, а Честі немає без Свасті!

Перемога або смерть!

 

VIII. Козацьке побратимство:

Взаєморозуміння, взаємодопомога, взаємопожертва в ім’я громади, роду, сім’ї та побратима.

Спочатку думка і справа, а потім слова. Слова та справи не розходяться між собою. Вірність Слову.

Без вдосконалення себе Волі і Правди не здобудеш.

Не піддавайся спокусам: марнославству, чинам, жадобі влади, грошей, маєтностей, безмірних задоволень.

 

IX. Сім’я, Родина і Рід – в основі Звичаю:

Родова пам'ять про всіх своїх предків – до сьомого коліна.

Пам'ять про захисників-воїнів, які поклали голови свої за землю Батьківську, за родини, друзів-побратимів, за процвітання і збереження своїх родів.

Шанування своїх батьків і утримування їх в старості.

Пошана та повага до Матері, Жінки, до людей, роду та народу.

Проживання в родовому маєтку в гармонії з живою природою.

Екологія чистої природної людської свідомості: чисті думки, повітря, вода, природна їжа.

Психічне та фізичне здоров’я.

Родинна обрядовість від народження до смерті.

Природний, здоровий, красивий, гармонійний одяг. 

Культура формування родини.

Виховання та навчання дітей у рідній сім’ї.

Природне, народне виховання – засвоєння основ моральності,
у тому числі любов і сумлінне, відповідальне ставлення до праці й спрагу до самостійного активного набуття знань.

 

X. Самозахист громади, роду, сім’ї, особиста безпека:

Володіння особистою традиційною козацькою та сучасною зброєю.

Козак – це сучасний воїн, захисник.

Козацтво без молоді – не козацтво. Дух та знання молоді формуються Звичаєм.

Служба Громаді, Землі-Матері, свідоме служіння рідній законно вибраній владі.

Козак – це брат у допомозі іншим козакам та їх родинам.

 

XI. Громада:

Кожен є рівним до кожного, всі є рівними до всіх, кожен є рівним до всіх.

Кожен стає рівним до всіх тоді, коли визнає себе козаком, коли визнає громаду та її владу над собою і коли громада визнає тебе і твою владу над нею.

Гарантоване існування кожного незалежно від його економічної ролі й соціального статусу.

Кожен за всіх, всі за кожного.  

Задарма ніхто не працює і відповідає сам за себе.

Всі власники.

Заборона найманої праці.

Багатим можна стати лише за рахунок власної праці або артільно шляхом кооперації зусиль рівноправних власників.

Відкидаючи одного, ти відкидаєш усіх.

Відкинувши громаду – громада відкине тебе.

 

XII. Звичаєва держава:

Світоглядні основи, закони держави та мораль народу ґрунтуються
на Звичаї.

Козак має право на найвищу владу або делегує це право більш достойному через народне Віче.

Повнота влади в руках обраних представників народу.

Відсутнє делегування владних повноважень.

Захист інтересів людей і вироблення адекватної стратегії поведінки з урахуванням мінливих умов навколишнього середовища. 

Обов’язковий контроль з боку товариства та громади над обраною владою, її звітність і відповідальність майном та життям.

Постійна змінність старшини. 

 

Державотворення:

назва Держави (за Конституцією Пилипа Орлика) – Русь;

назва Мови – Руська (українська) – є Державною мовою титульної нації
і засобом міжетнічного, міжнаціонального спілкування в Державі;

кольори Державного Прапора – жовто-блакитний (де верхня частина прапора має жовтий (золотистий) колір, а нижня блакитний);

літочислення нашого родоводу (за збірником Руських літописів) – нині 7519 рік від Утворення Миру – 2011 рік від Різдва Христового;

Державний герб – Герб-Трисуття, яке відповідає трьом часовим вимірам.

 

Вічове правління – Законодавче Віче (двопалатна структура – Нижня і Верхня палати).

Нижня Палата обирається в земельних округах на мажоритарній основі шляхом прямого таємного голосування. В Нижній Палаті існує лише галузево-правовий поділ на фракції. Депутати працюють на постійній основі і приймають закони тільки у першому читанні.

Верхня Палата обирається прямим голосуванням на території визначених земель в кількості двох осіб від кожної та по двоє представників Земель Старійшин – Духовних осіб. Верхня Палата працює посесійно і збирається двічі на рік весною та восени, приймає закони підготовлені Нижньою палатою,
або відхиляє їх, або приймає їх у своєму читанні.

До її компетенції належить: обирання Голови Верховного Суду, Генерального Прокурора, Скарбника (Голови Національного банку).  

Конституційний Суд скасовується, його функції виконує Верховний Суд
та сама Верхня Палата Законодавчого Віча.

Президент-Гетьман:

Русь-Україна є Президентсько-Вічовою Державою.

Президент-Гетьман є всенародно обраним Головою Держави і представляє
її у внутрішніх і зовнішніх стосунках, де діє від імені народу і очолює вертикаль виконавчої влади, призначає Голову Уряду.

Президент-Гетьман – є головнокомандувачем Збройних сил та очолює козацькі формування.

 

Ще стаття

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО, ЯК ФУНДАМЕНТНО-СТЕРЖНЕВА ОСНОВА ПРАВОВИХ ВІДНОСИН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Категорія: Різне | Додав: Соломія (16.11.2011) | Автор: Анатолій Грива
Переглядів: 5100 | Коментарі: 2 | Теги: козак, козаки, руси, звичай, українці
Всього коментарів: 2
avatar
1
Про витоки Січових традицій -
http://historical-club.org.ua/istoriya-ukrayini/kozacka-doba/447-volxvivskij-dux-ukrayini-volinski-koreni-zaporizkoyi-sichi.html
avatar
2
Не личить у наш час  - у час суцільного обдурства і брехні, видавати свої власні  видумки (вигадки) за Звичаєве Право Русів...
avatar