Вітаю Вас Гість!
Четвер, 23.11.2017, 16:05
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Форма входу

Категорії розділу

Пошук

Мапа гостей

Важливо

Адреса нашого сайту змінилась, прошу заходити до нас за адресою bratkozak.com.ua

Наша кнопка

Випадкове фото

Останні статті

Погода

Українська рейтингова система Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Каталог статей

Головна » Статті » Історія

Марко Безручко

Безручко Марко (31.10.188310.02.1944) — військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Народився в сучасному м. Токмак на Запоріжжі. Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (1908). В 1914 закінчив Миколаївську військову академію в Петербурзі. На різних офіцерських посадах в російській армії воював і був пораненим в роки першої світової війни. З 8.05.1918 — помічник, а з 15.12.1918 начальник оперативного відділу Головного управління Генерального штабу Армії Української Народної Республіки. З 12.03.1919 – начальник штабу Окремої Запорізької бригади ім..С.Петлюри Дієвої армії УНР. З 26.04.1919 — начальник штабу Корпусу Січових Стрільців (командир Є.Коновалець), член Стрілецької Ради. 7.12.1919 був інтернований польською владою. З січня 1920 — організатор, і з 8.02.1920 - командир 6 Січової дивізії Армії УНР що формувалася з інтернованих українських військових у фортеці в Брест-Литовську. Після підписання Варшавського договору 1920 дивізії М.Безручка і О.Удовиченка розпочали спільно з польською армією наступ на Київ під час польсько-радянської війни 1920. 7.5.1920 дивізія Безручка в авангарді польсько-українських військ зайняла Київ. З серпня 1920 командував Середньою групою військ Армії УНР. Очолював героїчну оборону м. Замостя 28.08 – 02.09.1920 та вийшов переможцем тут у запеклих боях союзних польсько-українських військ проти першої кінної армії Будьонного. Середня група військ під його проводом вела восени контрнаступ проти більшовицьких військ, зайняла Поділля по лінії Шаргород-Бар-Літин. 5 жовтня 1920 йому присвоєно звання генерал-хорунжого. Після виснажливих боїв, українські війська покинуті союзниками відступили 21 листопада за ріку Збруч і були інтерновані Польщею. Перебував у таборі в Александрові Куявському та у Щипйорні під Калішем. З 23 травня по 5 серпня 1921 року керував військовим міністерством уряду Української Народної Республіки за кордоном (в екзилі), член Вищої Військової Ради УНР. З 1927 р. був членом засекреченого 29 особового українського Генерального штабу міністра військових справ ДЦ УНР в екзилі ген. В.Сальського. Працював у Варшаві в польському військовому картографічному інституті. Був головою Українського клубу. З листопада 1940 року, після смерті ген. В.Сальського, зайняв його пост міністра екзильного уряду. В 1931-35 — голова Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві. Був редактором та видавцем військово-історичного мемуарного збірника «За Державу».

М.Безручко похований у православній частині міського цвинтаря «Воля» у Варшаві. Тут же поховано коло сотні видатних полководців та державних діячів УНР.

Категорія: Історія | Додав: Соломія (22.10.2009) | Автор: Всеволод Іськів
Переглядів: 2254 | Коментарі: 3 | Теги: козак, козацтво, генерал-хорунжий, хорунжий, козаки, Марко Безручко, Безручко
Всього коментарів: 3
avatar
1
Є Козаки і Будуть завжди!
Нема з Ким Воювати
Самі себе ОТРУЮЄМ
Так Хлопці воювали , а Ми з теперішньою технікою бізнесуєм попід , в ліпшому разі, а то , зазвичай, біля спідниць
Слава Нації!!!!!!!!
avatar
2
Мій Телефон 50 544 1692
Треба починати все спочатку, як Батько Коновалець
avatar
3
ЦЕ МIЙ ТРОЮРInДНИЙ ПРАПРАДIД)) СЛАВА УКРАIНI!!!
avatar